VPS / VDS в Україні

Каталог в процесі наповнення…

Критерії оцінювання пропозицій оренди віртуальних серверів

Максимальна кількість балів – 17.

• Оцінка 5.0 — 16-17 балів;
• Оцінка 4.95 — 14-15 балів;
• Оцінка 4.90 — 11-13 балів;
• Оцінка 4.85 — 9-10 балів;
• Оцінка 4.80 — 7-8 балів;
• Оцінка 4.75 — 5-6 балів;
• Оцінка 4.70 — 3-4 бали;

Що таке віртуальний приватний сервер?

Віртуальний приватний сервер (VPS) є фундаментальним рішенням у світі веб-хостингу, забезпечуючи гнучкість, надійність і високу продуктивність для онлайн-проектів, які висувають високі вимоги до серверних ресурсів.

Якщо говорити простими словами, то VPS являє собою віртуалізовану частину фізичного сервера, виділену під окремого користувача. Це дає змогу отримати практично всі переваги виділеного сервера без необхідності купівлі (або оренди) і підтримки фізичного обладнання.

За своєю суттю, віртуальний сервер – це наступний, більш ресурсний щабель після загального віртуального хостингу. Адже на відміну від загального хостингу, який, своєю чергою, організовано на віртуальному сервері, кожен VPS функціонує незалежно від інших віртуальних серверів на тому ж самому фізичному сервері. Це забезпечує високий рівень безпеки, оскільки ресурси, як-от процесорний час і потужності, оперативна пам’ять і дисковий простір розділені та ізольовані між різними віртуальними серверами. Це дає змогу користувачам керувати своїми додатками, налаштуваннями і навіть вибирати операційну систему відповідно до їхніх потреб. І, якщо загальний хостинг може вміщати десятки і більше клієнтів, які користуються спільними ресурсами одного віртуального сервера, то кількість клієнтів, які орендують віртуальні сервери, організовані на одному фізичному, можна порахувати на пальцях.

Більш того, однією з ключових переваг VPS є гнучкість масштабування. Користувачі можуть легко збільшувати або зменшувати виділені їм ресурси залежно від потреб і навантажень проєкту. Це робить VPS ідеальним вибором для веб-сайтів, інтернет-магазинів і застосунків, які очікують зростання або мають змінне навантаження. У цьому ключі варто згадати про хмарні віртуальні сервери, які мають максимальну гнучкість і безвідмовність порівняно зі звичайними VPS. Але про це далі за текстом…

Ще однією перевагою віртуального сервера є можливість повного управління. Користувачі мають доступ до адміністративних прав (root-доступ) і можуть встановлювати будь-яке необхідне програмне забезпечення, операційні системи, налаштовувати параметри сервера і виконувати резервне копіювання даних для забезпечення безпеки.

Звісно, оренда VPS сервера – послуга дорожча за загальний хостинг, але значно дешевша за оренду виділеного сервера (dedicated server), що робить їх привабливим та оптимальним варіантом для невеликих і середніх компаній, веб-студій, фрілансерів і людей, що ведуть персональні проєкти та мають важливу для них надійність. І я не помилюся, якщо скажу, що VPS являє собою оптимальне та збалансоване поєднання високої продуктивності, гнучкості налаштування та відносної доступності.

Які є типи VPS?

Існує декілька типів VPS (віртуальних приватних серверів), кожен з яких має свої особливості та переваги. Розглянемо основні та найбільш часто використовувані з них. Умовно їх можна структурувати за типом віртуалізації та типом реалізації.

За типом віртуалізації:

1. KVM – віртуалізація;
2. OpenVZ – віртуалізація;
3. XEN – віртуалізація.

За типом реалізації:

1. Звичайні VPS;
2. Хмарні (cloud) VPS.

KVM VPS (Kernel-based Virtual Machine)

KVM VPS використовує гіпервізор KVM (що таке гіпервізор?), що працює на рівні ядра операційної системи сервера. Такий тип VPS забезпечує високий ступінь ізоляції та гарантоване виділення ресурсів для віртуальних машин, розгорнутих на фізичному сервері. Він забезпечує підтримку різних операційних систем і надає більш високу продуктивність.

OpenVZ VPS

OpenVZ VPS використовує контейнерну віртуалізацію і працює на рівні операційної системи сервера. Простими словами – це віртуалізація на рівні ОС. Це більш легке рішення (і дешевше) порівняно з KVM VPS, з меншими накладними витратами, оскільки використовує загальне ядро операційної системи сервера для запуску віртуальних контейнерів. Водночас, ізоляція ресурсів в OpenVZ менш сувора порівняно з KVM.

Xen VPS

Xen VPS використовує гіпервізор Xen і являє собою баланс між повною віртуалізацією і паравіртуалізацією. Він дає змогу запускати кілька гостьових операційних систем на одному сервері та забезпечує відносно високий рівень ізоляції ресурсів сервера і продуктивності.

Cloud VPS

На відміну звичайного віртуального серверу, який, як правило, працює на базі одного фізичного серверу та знаходиться в одному дата-центрі, хмарний віртуальний сервер базується на хмарній інфраструктурі (мережа розподілених серверів, часто рознесених за різними фізичними локаціями) і являє собою ресурси з гнучким масштабуванням, які можна миттєво налаштовувати та масштабувати за запитом (як правило, це відбувається в автоматичному режимі). Також Cloud VPS передбачає гнучку оплату за використання споживаних ресурсів і більш гнучкі опції налаштування, порівняно зі звичайними віртуальними серверами. Серед вищенаведених рішень, хмарний віртуальний сервер – це найнадійніше рішення, що застосовується для проєктів, для яких вкрай важлива стовідсоткова онлайн доступність.

Основні характеристики Cloud VPS

Масштабованість

Масштабованість – це, мабуть, ключова перевага хмарних VPS перед іншими видами віртуальних серверів. Під масштабованістю мається на увазі можливість гнучкого управління ресурсами серверів, об’єднаних в одну хмару у реальному часі. Користувачі cloud VPS можуть легко збільшувати або зменшувати виділені ресурси, такі як процесорний час, оперативна пам’ять та дисковий простір залежно від поточних потреб свого онлайн-проекту. Такий підхід дозволяє не тільки ефективно керувати навантаженням, а й уникнути перевитрат чи нестачі ресурсів. Власне, і оплата за спожиті ресурси також масштабується, тобто є фіксована ставка за виділений мінімум ресурсів, а все, що спожите понад цей мінімум оплачується додатково.

Висока доступність та відмовостійкість

Хмарні VPS працюють на інфраструктурі хмарних обчислень, яка зазвичай забезпечує практично 100% рівень доступності. Це досягається за рахунок автоматичної маршрутизації трафіку на доступні сервери у разі збою обладнання або інших проблем на одному із серверів, забезпечуючи таким чином безперервну роботу онлайн-проекту.

Гнучка оплата ресурсів

Як я вже згадав вище, хмарний VPS пропонує гнучку систему оплати, де користувачі оплачують лише за ті ресурси, які вони реально використовують. Це робить їх економічно ефективнішими за всі інші види хостингу, оскільки користувачі не переплачують за невикористані ресурси.

Географічна розподіленність

Мережеву інфраструктуру хмарних обчислень розподілено за різними географічними локаціями. Іноді сервери можуть розташовуватися не тільки у різних містах однієї країни, а й у дата-центрах різних країн, що робить такий вид хостингу ще більш ефективнішим. Ефективність, також полягає в тому, що хмарна інфраструктура автоматично дозволяє вибирати сервер, який є найближчим до користувача, завдяки чому досягається зниження затримок (ping менше) та збільшення швидкості доступу до запитуваних ресурсів (сайту).

Загалом, хоча звичайний VPS і Cloud VPS надають ідентичний набір можливостей, хмарні VPS мають більшу гнучкість, підвищену відмовостійкість і здатність масштабування, що робить їх більш привабливим вибором для тих, хто цінує рівень гнучкості та надійності у своїх онлайн-проектах.

Відмінності між різними типами віртуалізації

Отже, KVM та OpenVZ — це, як ми вже з’ясували, два різні підходи до віртуалізації з різними архітектурними принципами та функціональністю:

• KVM – це гіпервізор типу 1, який використовує, як вже було згадано вище, апаратну віртуалізацію на рівні процесора. Він дозволяє запускати одночасно відразу кілька ізольованих віртуальних машин на одному фізичному сервері. KVM вимагає модифікацій ядра операційної системи хоста та надає кожній віртуальній машині власне віртуальне обладнання та ресурси, що забезпечує високу ступінь ізоляції та надійності. При цьому кожна віртуальна машина працює з власним екземпляром операційної системи. Іншими словами, ви можете встановити будь-яку ОС на вибір, наприклад, як на базі Linux, так і на базі Windows.
• OpenVZ відноситься до контейнерної віртуалізації або віртуалізації на рівні операційної системи (гіпервізор другого типу). У цьому випадку використовується загальне ядро операційної системи хоста, яке розділяється між різними віртуальними контейнерами. Контейнери в OpenVZ працюють на одній і тій же операційній системі, але мають окремі файлові системи та ізольоване оточення. Вони більш легкі порівняно з віртуальними машинами, заснованими на гіпервізорі першого типу, що забезпечує більшу ефективність використання ресурсів, але, при цьому, вони менш ізольовані один від одного.

Серед ключових відмінностей між віртуалізаціями KVM та OpenVZ можна виділити такі:

1. Ізоляція ресурсів: KVM забезпечує більшу ізоляцію та безпеку за рахунок повної віртуалізації, тоді як OpenVZ пропонує меншу ізоляцію, але більш ефективно використовує ресурси.
2. Вимоги до ресурсів: KVM вимагає для своєї роботи більше ресурсів, тому що кожна віртуальна машина працює з власним екземпляром операційної системи, тоді як OpenVZ використовує загальне ядро операційної системи хоста.

Детальніше про XEN віртуалізацію

Xen – це гіпервізор з відкритим вихідним кодом, який використовується для віртуалізації серверів. Він є одним із найбільш популярних гіпервізорів типу 1, що означає, що він працює безпосередньо на апаратному забезпеченні сервера, без операційної системи хоста, та керує віртуальними машинами. Однак, незважаючи на свою популярність, зустріти серед українських хостинг провайдерів пропозиції оренди віртуальних серверів із XEN віртуалізацією не так вже й просто.

Основні особливості Xen віртуалізації

• Паравіртуалізація та повна віртуалізація: Xen пропонує два режими віртуалізації – паравіртуалізацію та повну віртуалізацію. У режимі паравіртуалізації гостьові операційні системи змінюються для роботи з гіпервізором, що дозволяє ефективніше використовувати ресурси сервера. Повна віртуалізація дозволяє запускати гостьові ОС без змін.
• Ізоляція та безпека: Xen забезпечує високий рівень ізоляції між віртуальними машинами, що підвищує безпеку та запобігає впливу однієї віртуальної машини на іншу. Кожна віртуальна машина працює у своєму власному віртуальному оточенні.
• Ефективне використання ресурсів: Xen має механізм управління ресурсами, який дозволяє ефективно розподіляти процесорний час, пам’ять та інші ресурси між віртуальними машинами залежно від потреб.
• Підтримка багатьох операційних систем: Xen підтримує широкий спектр операційних систем, включаючи різні варіанти Linux, Windows, FreeBSD та інші.

Xen широко використовується як у корпоративному, так і у хмарному оточенні завдяки своїй гнучкості, продуктивності та безпеці. Він надає інструменти для створення та керування віртуальними машинами, що робить його популярним вибором для розгортання інфраструктури віртуалізації.

Інші типи віртуалізації

• Паравіртуалізація. Цей тип віртуалізації передбачає зміни в гостьовій операційній системі для роботи на віртуальній машині, забезпечуючи покращену продуктивність та ефективне використання ресурсів.
• Гібридна віртуалізація. Цей підхід поєднує у собі риси повної віртуалізації та паравіртуалізації для забезпечення оптимального балансу між продуктивністю та ізоляцією.

Кожен з цих типів віртуалізації має свої переваги та підходить для різних сценаріїв використання залежно від вимог до безпеки, продуктивності та управління ресурсами.

Операційні системи, що використовуються для організації VPS

Для створення та управління віртуальними приватними серверами (VPS) використовуються різні операційні системи (ОС) як на рівні хоста (фізичного сервера), так і на рівні гостьових ОС (віртуальних серверів):

• Linux: наприклад, CentOS, Ubuntu Server, Debian, Fedora, Red Hat Enterprise Linux (RHEL) та інші дистрибутиви Linux широко використовуються як операційна система хоста для VPS;
• Windows Server: Windows Server є більш дорогою альтернативою, ніж Linux, але незамінним рішенням, коли потрібна сумісність з програмами, що працюють на платформі Windows.

Віртуальні сервери: довідник

Що таке віртуалізація? Види віртуалізації

Віртуалізація, стосовно технології VPS, – це процес створення віртуального сервера (віртуальної машини) на базі фізичного сервера, що дає змогу кільком користувачам використовувати один і той самий фізичний ресурс як окремий віртуальний сервер. Віртуалізація дає змогу ефективно розділити ресурси одного фізичного сервера між різними віртуальними серверами таким чином, щоб кожен віртуальний сервер (користувач) гарантовано отримав виділені на його функціонування потужності.

Існує кілька видів віртуалізації, основні з яких – це:

Гіпервізори типу 1 (нативні або безпосередні)

Ці гіпервізори працюють безпосередньо з апаратним забезпеченням фізичного сервера і керують віртуалізованими ресурсами. Вони запускаються безпосередньо на “залізі” і можуть керувати кількома операційними системами, надаючи їм доступ до ресурсів. Приклади включають VMware vSphere/ESXi, Microsoft Hyper-V, Xen.

Гіпервізори типу 2 (засновані на операційній системі сервера)

Вони встановлюються поверх ОС хоста і працюють у його контексті. Ці гіпервізори дають змогу запускати кілька віртуальних машин на одному фізичному сервері. Приклади включають VirtualBox, VMware Workstation, Parallels Desktop.

Що таке гіпервізор?

Гіпервізор (англ. hypervisor) – це програмне забезпечення або апаратний пристрій, що дає змогу створювати та керувати віртуальними машинами (VM) на фізичному комп’ютері або сервері. Гіпервізор надає віртуальним машинам віртуальні ресурси – процесор, пам’ять, диски, мережеві інтерфейси та низку інших, які забезпечують функціонування операційних систем віртуальних машин.

Гіпервізори відіграють ключову роль у віртуалізації, даючи змогу ефективно використовувати ресурси апаратного забезпечення та створювати ізольовані середовища для роботи різних операційних систем і додатків на одному фізичному сервері.

Кожен вид віртуалізації має свої особливості та переваги:

1. Продуктивність: Гіпервізори типу 1 зазвичай забезпечують вищу продуктивність, оскільки вони працюють ближче до “заліза”, мінімізуючи накладні витрати.
2. Ізоляція ресурсів: Обидва типи гіпервізорів забезпечують ізоляцію ресурсів між віртуальними серверами, що запобігає взаємному впливу та конфліктам під час використання ресурсів.
   Керування та гнучкість: Гіпервізори типу 2 часто використовують для тестування і розробки, оскільки вони пропонують більшу гнучкість і простоту налаштування на робочій станції.
3. Вибір між гіпервізорами залежить від потреб користувача, вимог до продуктивності, керованості та інших факторів. Однак в обох випадках мета залишається одна – забезпечити ефективне використання фізичних ресурсів шляхом створення та управління віртуальними серверами.

Що таке гостьова ОС?

Гостьова операційна система (гостьова ОС) – це операційна система, яка функціонує всередині віртуальної машини (VM) на гіпервізорі. Віртуальна машина (VM) являє собою ізольоване середовище, створене гіпервізором, і запускає гостьову операційну систему, яка може відрізнятися від операційної системи хоста, на якій працює сам гіпервізор.

Гостьова ОС, працюючи всередині віртуальної машини, зазвичай має доступ до віртуальних ресурсів, що надаються гіпервізором, таких як процесорний час, пам’ять, дисковий простір і мережеві ресурси. Гостьова операційна система поводиться так, як якщо б її було встановлено на фізичному сервері, хоча фактично вона функціонує у віртуалізованому середовищі.

Це дає змогу запускати й одночасно використовувати кілька гостьових операційних систем на одному фізичному хості. Гостьові операційні системи можуть бути різними за типом і версією: Linux, Windows, Unix, та інші, і можуть використовуватися для запуску застосунків, тестування програмного забезпечення, ізоляції різних середовищ або для інших цілей, які потребують різних оточень.

Що таке оверселінг?

Оверселінг (overselling) у контексті віртуальних серверів означає надання більшого обсягу ресурсів, ніж фізично доступно на фізичному хості (сервері). Ця практика є поширеним методом у хостинг-індустрії, де провайдери можуть продавати більше віртуальних серверів, ніж вони фактично можуть забезпечити, сподіваючись, що клієнти не будуть використовувати свої ресурси в повному обсязі протягом більшої частини часу.

Тобто ставка робиться на нерівномірне використання серверних ресурсів, припускаючи, що не всі клієнти будуть використовувати виділені для їх проектів потужності в повному обсязі одночасно. Таким чином, провайдер розраховує, що в середньому завантаження хоста буде нижчим, ніж загальна кількість виділених ресурсів.

Так ось, пік оверселлінгу настає у той момент, коли всі клієнти сервера використовують виділені для них потужності на повну, що, відповідно, призводить до загального зниження продуктивності.

В основі практики оверселлінгу, як ви вже зрозуміли, є принцип віртуалізації. Технології віртуалізації дозволяють гнучкіше розподіляти ресурси між віртуальними машинами, що, у свою чергу, полегшує практику оверселлінгу.

Оверселлінг може бути ефективним рішенням, коли клієнти мають різні тимчасові піки активності, і їхнє навантаження на сервер змінюється протягом часу. Однак, якщо провайдер надто агресивно застосовує оверселлінг, це може призвести до перевантаження сервера та погіршення продуктивності для всіх клієнтів віртуальних серверів на цьому хості.

Якщо розглянути кожен тип віртуалізації з погляду можливостей оверселлінгу, ми отримаємо таку картину:

• KVM (Kernel-based Virtual Machine): KVM надає повну віртуалізацію, використовуючи ядро Linux як гіпервізор. При використанні KVM можна налаштувати оверселлінг, тому що ви можете налаштувати гіпервізор для надання більш високої кількості віртуальних машин, ніж доступно. У цьому випадку дуже важливим є ефективне управління ресурсами для запобігання проблемам продуктивності.
• OpenVZ: OpenVZ використовує контейнеризацію, де віртуальні машини ділять загальне ядро операційної системи хоста. Це означає, що ресурси на хості діляться між контейнерами. OpenVZ оверселлінг також часто використовується, оскільки ресурси можуть бути еластично масштабовані в залежності від навантаження на сервер.
• Xen: Xen пропонує паравіртуалізацію та може також підтримувати повну віртуалізацію. В обох випадках, як і з KVM, можна налаштувати оверселлінг, адже адміністратори можуть гнучко керувати виділенням ресурсів віртуальним машинам.

Таким чином, жодна з цих технологій віртуалізації не виключає можливості оверселлінгу. Але чи це так насправді? Жодна?

А ось і ні. При використанні типу віртуалізації, де кожна віртуальна машина має доступ до фіксованої кількості виділених ресурсів без можливості динамічної адаптації, оверселлінг неможливий. Прикладами такої віртуалізації є традиційні гіпервізори першого типу (наприклад, VMware ESXi) та другого типу (наприклад Oracle VirtualBox) без використання технологій, таких як vSphere DRS або Xen Dynamic Resource Scheduling.

Гіпервізор VMware ESXi є ключовим компонентом віртуалізації VMware. Він встановлюється безпосередньо на фізичному сервері та керує ресурсами цього сервера, дозволяючи створювати та запускати віртуальні машини, а також має широкий спектр додаткових функцій, таких як управління ресурсами, автоматизація, резервне копіювання та міграція віртуальних машин.

Що ж до Oracle VirtualBox, то це безкоштовний та відкритий програмний продукт, який надає можливість віртуалізації саме настільних (домашніх) комп’ютерів. Він дозволяє користувачам створювати та запускати віртуальні машини (VMs) на своїх комп’ютерах, для запуску кількох операційних систем одночасно на одному фізичному комп’ютері. По суті, VirtualBox досить цікаве та корисне рішення для розробників, тестувальників та тих, хто хоче просто спробувати різні операційні системи без необхідності встановлення їх на реальному обладнанні.

Повертаючись до теми оверселлінгу, хочеться відзначити, що багато веб-майстрів не дуже шанують провайдерів, які зловживають цією практикою, намагаючись обходити їх стороною.

2024 © Сергій Коваленко

– VPS UKRAINE –